ћеркур≥й - найближча до —онц¤ планета —он¤чноњ системи. –озташована на в≥дстан≥ 58 млн. км в≥д —онц¤, повний оборот навкруги нього скоюЇ за 88 д≥б. Ќа неб≥ ћеркур≥й видно т≥льки в пер≥оди найб≥льших елонгаци≥, ¤к≥ можуть дос¤гати 28∞. „ерез близьк≥сть до —онц¤ ≥ мал≥ видим≥ розм≥ри ћеркур≥й довго залишавс¤ маловивченою планетою.

“≥льки в 1965 р. завд¤ки вживанню рад≥олокац≥њ був зм≥р¤ний пер≥од обертанн¤ ћеркур≥¤ навкруги ос≥, що ви¤вивс¤ р≥вним 58,65 д≥б, тобто р≥вно 2/3 пер≥оду об≥гу навкруги —онц¤. “аке обертанн¤ Ї динам≥чно ст≥йким. —он¤чн≥ доби на ћеркур≥њ продовжуютьс¤ 176 дн≥в. ¬≥сь обертанн¤ ћеркур≥¤ майже перпендикул¤рна до площини його орб≥ти. ¬≥дбивна здатн≥сть ћеркур≥¤ (альбедо) дуже мала - близько 0,07. як показали рад≥оспостереженн¤, температура сон¤шниковоњ точки планети (тобто в пункт≥, де —онце знаходитьс¤ в зен≥т≥) дос¤гаЇ 620 . “емпература н≥чноњ п≥вкул≥ ћеркур≥¤ близько 110 K.

«а допомогою рад≥оспостережень вдалос¤ визначити теплов≥ властивост≥ зовн≥шнього покриву планети, ¤к≥ ви¤вилис¤ близькими до властивостей тонкораздробленних пор≥д ≥ м≥с¤чного регол≥та. ѕричиною такого стану пор≥д Ї, мабуть, безперервн≥ удари др≥бних метеорит≥в, що майже не ослабл¤ютьс¤ вельми розр≥дженою атмосферою ћеркур≥¤. ‘отографуванн¤ поверхн≥ ћеркур≥¤ американським косм≥чним апаратом Ђћар≥нер-10ї в 1974-1975 рр. показало, що по вигл¤ду планета нагадуЇ ћ≥с¤ць. ѕоверхн¤ ус≥¤на кратерами р≥зних розм≥р≥в, причому њх розпод≥л по величин≥ д≥аметру аналог≥чно розпод≥лу кратер≥в ћ≥с¤ц¤. ÷е говорить про те, що вони теж утворилис¤ в результат≥ ≥нтенсивного метеоритного бомбардуванн¤ м≥ль¤рди рок≥в тому на перших етапах еволюц≥њ планети. «устр≥чаютьс¤ кратери з св≥тлим пром≥нн¤м, з центральними горами ≥ без них, з темним ≥ св≥тлим дном, з р≥зкими контурами вал≥в (молод¤та) ≥ нап≥взруйнован≥ (стародавн≥). «найден≥ долини, що нагадують в≥дому ƒолину јльп на ћ≥с¤ц≥, гладк≥ округл≥ р≥внини, що одержали назву басейн≥в. Ќайб≥льший з них - алор≥с -имеет д≥аметр 1300 км.

Ѕасейн був так названий тому, що коли ћеркур≥й наближаЇтьс¤ до —онц¤, басейн пер≥одично ви¤вл¤Їтьс¤ поверненим до нього. ¬ так≥ дн≥ це найгар¤ч≥ше м≥сце на планет≥. —еред особливостей кратер≥в можна назвати центральн≥ п≥ки, к≥льц¤, терасн≥ ст≥ни ≥ вивержену породу (речовина, викинута в результат≥ удару). ¬с≥ особливост≥ кратер≥в залежать в≥д розм≥р≥в, швидкост≥ ≥ напр¤му польоту метеорита. Ќа¤вн≥сть темноњ речовини в басейнах ≥ заповнених лавою кратерах св≥дчить, що в початковий пер≥од своЇњ ≥стор≥њ планета випробувала сильне внутр≥шнЇ роз≥гр≥ванн¤, за ¤ким посл≥дувала одна або дек≥лька епох ≥нтенсивного вулкан≥зму. Ќа¤вн≥сть темноњ речовини в басейнах ≥ заповнених лавою кратерах св≥дчить, що в початковий пер≥од своЇњ ≥стор≥њ планета випробувала сильне внутр≥шнЇ роз≥гр≥ванн¤, за ¤ким посл≥дувала одна або дек≥лька епох ≥нтенсивного вулкан≥зму.

јтмосфера ћеркур≥¤ дуже розр≥джена в пор≥вн¤нн≥ ≥з земною атмосферою. «а даними, одержаними за допомогою Ђћар≥нера-10ї, њњ густина не перевершуЇ густини земноњ атмосфери на висот≥ 620 км. ” склад≥ атмосфери знайдена невелика к≥льк≥сть водню, гел≥ю ≥ кисню, присутн≥ ≥ де¤к≥ ≥нертн≥ гази, наприклад аргон ≥ Ќеон. “ак≥ гази могли вид≥литис¤ в результат≥ розпаду рад≥оактивних елемент≥в, що вход¤ть до складу грунту планети. «найдено слабке магн≥тне поле, напружен≥сть ¤кого менше, н≥ж у «емл≥, ≥ б≥льше, н≥ж у марса. ћ≥жпланетне магн≥тне поле, взаЇмод≥ючи з ¤дром ћеркур≥¤, може створювати в ньому електричн≥ струми. ÷≥ струми, а також перем≥щенн¤ зар¤д≥в в ≥оносфер≥, ¤ка у ћеркур≥¤ слабк≥ша в пор≥вн¤нн≥ ≥з земною, можуть п≥дтримувати магн≥тне поле планети. ¬заЇмод≥ючи з сон¤чним в≥тром, воно створюЇ магн≥тосферу. —ередн¤ густина ћеркур≥¤ значно вище за м≥с¤чну (5,4 г/см3), тобто майже р≥вна середн≥й густин≥ «емл≥. ¬исловлюЇтьс¤ г≥потеза про те, що 80 % маси ћеркур≥¤ зосереджено в його зал≥зо-н≥келевий ¤др≥, д≥аметром 3600 км. ора ≥ мант≥¤ (завтовшки близько 600 км.) складаютьс¤ з кремн≥Ївих пор≥д. „и може ≥снувати на ћеркур≥њ вода? «давалос¤ б, ћеркур≥й не може м≥стити воду в будь-¤к≥й форм≥ оск≥льки в≥н маЇ дуже невелику атмосферу ≥ високу температуру, але в 1991 учен≥ в Caltech, вивчаючи рад≥охвил≥, одержан≥ в≥д ћеркур≥¤, знайшли незвичайне ¤скраве в≥ддзеркаленн¤ в ѕ≥вн≥чному полюс≥. “аке ¤вище в ѕ≥вн≥чному полюс≥ можна вважати льодом на або т≥льки п≥д поверхнею планети.